Печериці в законі

Начало книги

— Андрію Івановичу, до вас можна? — ледь прочинивши двері службового кабінету прокурора міста, запитала Маргарита.

— Проходьте, проходьте, Маргарито Валеріївно, — відклавши ручку та відірвавши погляд від папки із поштою, яку до цього розписував, відповів шеф.

— Андрію Івановичу, тут така справа. На сьогодні до шостої я все закрию. От підготувала відповідь на звернення нашої любої Копилової, — пройшовши ближче до робочого столу прокурора, Марго подала кілька аркушів.

— Марго, давай коротко і конкретно. Бач, скільки пошти на вичитку?

— Відпустіть, будь ласка, нас із Катериною нині раніше. Точніше, можна, я піду десь в половині сьомої? Мій хороший товариш відкриває ресторан, запросив мене. Сказав, що образиться, якщо не прийду. Оце і вам запрошення, — слідом за паперами Марго подала іменне запрошення.

Уважно роздивившись крейдований лискучий прямокутник, прокурор нарешті посміхнувся:

— Кажеш, грибний ресторанчик? Цікаво! Вперше про таке чую.

Читать дальше →