За межі мовчазної планети. Переландра

Начало книги

19 вересня 1931 року. Клайв Стейплз Люїс до третьої години ранку розмовляє зі своїми приятелями Дж. Р. Р. Толкіном і Г’юґо Дайсоном, прогулюючись поблизу оксфордського коледжу св. Магдалини. Друзі намагаються переконати його, що євангельська розповідь про воплочення і смерть Христа — не міф, що за цим переданням стоять реальні і, фактично, найважливіші події в усій дотеперішній історії людства. На той час Люїс вже не атеїст — адже не так давно, напередодні Трійці 1929 р., він уперше за багато років визнав, що Бог таки існує, опустився навколішки і помолився, — але ще й не християнин. Проте вже невдовзі він перетворюється, за його ж власними словами, на «звичайнісінького мирянина Англіканської Церкви».[1] Втім, саме цей «звичайнісінький мирянин» став одним із найвідоміших британських богословів та апологетів християнства XX століття, знаним літературним критиком, есеїстом, визначним фахівцем з історії та культури західноєвропейського середньовіччя, автором понад сімдесяти наукових праць, есеїв та художніх творів; його перу належать, зокрема, «Хроніки Нарнії», «Космічна трилогія», «Листи Крутеня», «Просте християнство» — сьогодні ці книги сміливо можна назвати класикою європейської літератури. Люїсові твори перекладено понад тридцятьма мовами, сукупні наклади обчислюються десятками мільйонів примірників. Цитати з його трактату «Чотири любові» використовував у своїх промовах папа Іван Павло II. Звісно, за часів, коли «однією шостою земної кулі» правили комуністи, про видання книг Люїса на радянських теренах не йшлося, хоч деякі його твори, перекладені російською здебільшого послідовниками о. Олександра Меня, були відомі у дисидентському середовищі. Тільки в останні десятиліття український читач починає відкривати для себе твори цього непересічного автора.

Читать дальше →