Паперовий звіринець

Начало книги

Один з моїх найперших спогадів – я схлипую і не можу заспокоїтися, а мама з татом даремно намагаються мене втішити.

Тато здався і вийшов зі спальні, але мама взяла мене на кухню і посадила за стіл.

– Kan, kan, – казала вона, дістаючи лист пакувального паперу з верху холодильника. Роками мама обережно розрізала обгортки різдвяних подарунків і складала їх у на холодильник у товсту купу.

Вона поклала обгортку кольоровою стороною вниз і почала згинати її. Я перестав плакати і з цікавістю спостерігав.

Перевернувши папір, вона знову його зігнула. Вона складала його, стискала, підгортала, скручувала і вигинала, аж поки він не зник у її складених долонях. Тоді вона піднесла згорнутий папір до губ і подула в нього, як у повітряну кульку.

– Kan, – сказала вона. – Laohu.

Вона поклала руки на стіл, а тоді прибрала їх.

На столі залишився паперовий тигр завбільшки з два кулаки. Шкура його була кольору обгортки – червоні льодяники і зелені ялинки на білому тлі.

Читать дальше →