Мій чоловік — пінгвін

Начало книги

У першому класі я дуже любила телепередачу «У світі тварин». Якось показували Антарктиду. Самцеві-пінгвіну, що сумлінно висиджував на снігу яйце (не дивуйтеся, для них це звична чоловіча справа, обумовлена шлюбним контрактом з емансипованою пінгвінихою), підступні орнітологи робили «підлянку». Поки птах відлучався на кілька хвилин у невідкладних справах, кругле біле яйце йому замінили плитким каменем. Повернувшись, простодушний татусь сідав на нього і продовжував висиджувати пташеня. Не йойкнуло батьківське серце і тоді, коли на місці яйця з'явився кубик Рубика. Та що там кубик! Навіть пірамідка, лялька, іграшковий ведмедик не заважали пінгвінові виконувати подружній обов'язок: він був справжнім фанатиком. Збентежені науковці вже хотіли дерти кігті з суворої Антарктиди, написавши резюме: «Пінгвін — тупий», коли раптом найдотепніший з них удався до іншого трюку. Він пересунув яйце на один метр. І що ж? Пінгвін не знайшов його! Втім, не те, щоб не знайшов — зовсім не шукав, просто стояв собі, втупившись поглядом в умовне гніздо протягом двох годин, поки вкрадене яйце не повернули (пам'ятаю, у дитинстві мене дуже цікавило, хто ж із дядечок сидів на пінгвінячому яєчку ці дві години). Резюме довелося переписувати. Більшість членів експедиції схилялася до формулювання «Ще тупіший», та найдотепніший відстояв своє: «Пінгвін не розуміється на формі і розмірі предметів, зате добре пам'ятає місце їхнього розташування». Тоді я ще не знала, що ця передача стане поштовхом до моєї дисертації.

Читать дальше →