Друзі за листуванням

Начало книги

“Танцюй! Танцюй!” - долинуло з-за дверей. Дівчинка блискавкою зіскочила з ліжка і вибігла до вітальні. Мама стояла посеред кімнати і тримала в руках жовтий конверт, яким вертіла туди-сюди.

- Ксенечко, мусиш танцювати, - підморгнула, звертаючись до доньки. - Маєш листа! На твій вибір: самбу чи румбу!

Ксеня піднялася навшпиньки, кривляючись, зробила кілька па, але не витримала й кинулася відбирати листа.

- Ну, мам, ну давай же скоріше!

- Чого ж так поспішаєш? - далі глузувала матуся, але видно було, що вона щиро тішиться за доньку. - Думаєш, зумієш прочитати?

Це ж ненависною англійською, яку ти так не хотіла вчити, ще й упиралася, наче віслючок! Пам’ятаєш?

- У-у-у, - протягла Ксеня, - годі вже! Давай листа! - І, відвоювавши законну здобич, метнулась до своєї кімнати. Там дівчинка вмостилася зручно на ліжку, примружилась, як задоволене кошеня, і повільно провела по конверту долонею. Увімкнула торшер, дотяглася до ножиць й акуратно відрізала вужчий край цупкого прямокутника. На постіль злетіли кілька засушених пелюсток магнолії. Ксеня обережно їх зібрала та розмістила між сторінками хрестоматії із зарубіжної літератури, котру, ще звечора дочитавши, залишила на підлозі біля ліжка. Нарешті дістала згорнуті аркушики, розгорнула й занурилась у містерію англійського тексту.

Читать дальше →