За лісом, де підлий ворог

Начало книги

Вогнемет ревонув і виплюнув капсулу. Простеживши поглядом димний слід, що зникав за лісом, Стрілець підхопив зброю і відбіг убік. Він знав, що підлий ворог не стане довго чекати. І точно. На те місце, де він щойно стояв, із вереском хлюпнувся вогняний струмінь. Удар у відповідь, як завжди, був з тієї ж самої зброї і дуже точній. Якщо б Стрілець біг трохи повільніше, вже коцюрбився б в агонії, намагаючись струсити з себе запалювальну суміш. Як це трапилося позавчора з Артистом… Стрілець поквапливо відігнав від себе жахливі спогади.

Він вже добіг до передньої траншеї. Полковник схвально глянув на нього:

— Молодець, Стрілець. Добре ти їм вдарив! Підлий ворог буде переможений!

До вечора Стрілець виконав ще два удари. І ще двічі підлий ворог бив по тому ж самому місцю, де він щойно стояв. Ввечері полковник наказав почати загальній обстріл. Стрілець вважав цю ідею дурною, але заперечувати не зважився, відклав улюблений вогнемет і почав налагоджувати випромінювач.

Читать дальше →