Категорія Зет

Начало книги

Вони йшли до нас по вогким від дощу плитам космодрому. Двоє попереду, у промені прожектору, що повільно рухався за ними, троє трохи осторонь. Я стояв в отворі люку, і різкий порив вітру хльоснув дощовими струменями. Відчуття було таке, ніби на мене вилили відро води. Мерзотна планета… Двоє попереду почали підійматись по ґратчастим сходам трапу. Не заходячи до корабля, високий офіцер у глянсово-чорному комбінезоні з багряною нашивкою на рукаві довго вивчав моє обличчя. Потім витягнувся та відкарбував:

— З рук до рук, виконуючи обов’язок.

Я кивнув і також встав струнко.

— З рук до рук. Обов’язок виконаю.

Офіцер протягнув мені маленьку валізку.

— Його речі.

— А документи?

— Навіщо? Категорія «зет».

Він вклонився над своїм супутником. Спритним рухом зняв наручники, які сковували їх одну з одною. З певним подивом я побачив, що це хлопчисько. Років дванадцяти-тринадцяти, не більше. Офіцер поправив хлопчику каптур, що закривав обличчя, сказав, трохи загаявшись:

Читать дальше →