Біле Ікло

Начало книги

Вони спускалися до річки. Той, що йшов попереду, послизнувся і мало не впав посеред каміння. Від утоми і знесилення на їхніх обличчях закарбувалася приречена покірність — наслідок тривалих поневірянь. Важкі тюки на попругах відтягували їм плечі. Аби ноша була легшою, передній надів попругу на лоба. В руках у кожного була рушниця, тож обидва йшли, згорбившись, низько похнюпивши голови і не підводячи очей.

— Якби ми мали бодай два патрони з тих, що у схованці, — мовив один.

В його млявому голосі звучала байдужість. Його супутник нічого на те не відповів і мовчки ступив у молочний потік, що клекотів поміж камінням.

Услід за першим у річку ввійшов другий. Вони не знімали взуття. Крижана вода ножем різала ноги, пальці закоцюбли од холоду. Подекуди вода сягала до колін, і обидва насилу втримували рівновагу.

Другий заточився на слизькому камені й мало не впав, але втримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Напевне, в нього запаморочилася голова: він похитнувся й замахав вільною рукою, ніби хапаючись за повітря. Відновивши рівновагу, він ступнув уперед, але знову похитнувся й трохи не впав. Тоді він зупинився і подивився в бік супутника: той ішов, не озираючись.

Читать дальше →