Твоя дитинка

Начало книги

Олександрові Гаврошу - за підтримку; Степану Процюку - за розуміння; Оксані Луцишиній, Людмилі Таран та Галині Пагутяк - за читання та зауваження.

Моїм найкращим у світі батькам - за те, що завжди люблять.

Золота моя дiвчинко!

Як тобi доїхалося? Я забув у твоєму кульку свою шапку. Тож матимеш ще одну згадку про мене. Можеш у нiй спати, якщо буде зимно i снiжно. Вона добре захищає вуха.

Iшов щойно вулицею i згадував, як ми вчора ще тут гуляли. Не думав, що буде так тяжко. Але не бiда! Ти вивчишся i приїдеш. Правда?

Чекаю вiд тебе листа з усiма подробицями. Менi дуже цiкаво! Пиши, кицько, побiльше!

Я тебе цiлую i люблю.

Ти зможеш думати. Думати багато i про все. Ти зможеш дивитися, спостерiгати, зіставляти. Ти зможеш побачити найбiльший у свiтi собор, але вiн тебе не вразить.

Ти хоч пам'ятатимеш, що тебе востаннє вразило?

Це було давно, правда?

Коли ти востаннє мрiяла?

Твоє серце закам'янiло. I воно реагувало тiльки на подразники, що робили тобi боляче…

Читать дальше →