Подорож до Ельдорадо

Начало книги

— Тому так рішуче й заперечую. Це надто небезпечно. Ще рано. Я — проти! Ми не відкрилися посланцям Соломона, не підняли своє забрало навіть перед Уолтером Раллеєм. А вже такої заповзятливості, як він, не виявив, певно, ніхто…

(На демонстраційному екрані спалахує стереоскопічне кольорове зображення Раллея, поета і радника англійської королеви Єлизавети. Похнюплена фізія упертюха. Біла перука. Тугий комірець зеленого сюртука підтримує важке підборіддя. В зіницях примружених очей — гарячі жаринки нав’язливої ідеї. Зображення розтає, натомість з’являється сап’янова обкладинка грубої книжки, на ній англійською мовою назва: «The discovery of Ample Rich and Beautiful Empire Gwiana with description of great Citi Manoa. London,1597»[1]).

Семирозум усміхнувся:

— Його праця. Щось на кшталт подорожніх нотаток. Від першого до останнього рядка — чистісінька вигадка! Але Раллей не такий вже безнадійно наївний мрійник. Дещо вгадав. Вгадав, бо його нестримну фантазію невпинно роздмухувала жадоба до золота. Золото! Зо-ло-то!!! Воно не давало йому спокою, штовхало до нових і нових авантюр. Безконечні мандри, дванадцять років ув’язнення, — експедиції за рахунок державної казни не дали жодних наслідків! — знову подорож, бо знову зумів спокусити королеву казковими заморськими скарбами. І, врешті-решт, невтішний фінал…

Читать дальше →