Нефритове місто

Начало книги

Двоє майбутніх крадіїв нефриту обливалися потом на кухні ресторану «Подвійний талан». В обідній залі були прочинені вікна. Надвечір’я принесло з собою прохолодний бриз із моря, що остуджував клієнтів, але тут, на кухні, було лише два вентилятори на стелі, які крутилися весь день, та й то майже без сенсу. Літо щойно настало, а місто Дзаньлунь уже скидалося на знесиленого коханця — липке від поту і просякнуте запахами.

Беро і Сампі було по шістнадцять років. Вони три тижні снували плани й вирішили, що саме сьогодні їхнє життя зміниться назавжди. Беро вбрався у темні штани офіціанта й білу сорочку, яка неприємно липла до спини. Він так занурився у свої думки, що його жовтувате обличчя й потріскані губи геть застигли. Хлопець підніс тацю з брудними склянками до мийки, поставив, витер руки кухонним рушником і нахилився до свого партнера по змові, поки той полоскав посуд зі шланга, а потім розставляв його на сушарках.

Читать дальше →