Перша криївка (Екскурс в нашу юність)

Начало книги

У школі ми не контактували. Вчилися у різних класах. Жили у різних селах. Але часто зустрічалися поглядами. Здавалося, навіть поглядами розмовляли.

Якось на волейбольному майданчику. передаючи мені м’яч, він, ніби між іншим сказав: «Треба поговорити…»

Я розумів, що розмова має відбутися без свідків. І, звісно, не на території школи.

Так вийшли один на одного.

— Є молодіжна підпільна організація «ЮнрУ»(Юний революціонер України), — сказав він. — Як ти ставишся до того, щоб утворити Озернянське крило і очолити його?..»

Незабаром він, як керівник цієї організації, приймав у мене присягу.

А через якийсь час я, як керівник Озернянського крила, приймав присяги від своїх побратимів. У тому числі й від рідного брата…

Присягали ми на вірність Україні, на служіння великій справі її визволення. — померти, але ніколи не зрадити. Ні цієї справи, ні один одного…

Зараз думаю: чи добре знав я тоді Богдана Леськіва, що йому повірив? Адже у ті страшні часи люди самі собі не довіряли…

Читать дальше →