Садівник з Очакова

Начало книги

— Мамо, там тобі сусідка знову якогось підозрілого мужика привела! — бадьорим голосом гукнув Ігор у відчинені двері будинку.

— Чого кричиш?! — вийшла йому назустріч у коридор Олена Андріївна. — Та ж почує! Образиться!

Олена Андріївна похитала головою, критично дивлячись на свого тридцятилітнього сина, який за своє життя так і не навчився говорити, коли треба, тихо і пошепки.

Їхня сусідка Ольга справді якось аж занадто переймалася особистим життям Олени Андріївни. Щойно Олена Андріївна з сином переїхала з Києва в Ірпінь, як відчула опіку Ольги, якій також було п’ятдесят п’ять і яка також жила без чоловіка. Олена Андріївна розлучилася зі своїм ще до пенсії — дуже вже він став нагадувати предмет умеблювання: нерухомий, мовчазний, вічно незадоволений і в хаті нічого не робить. Ольга ж примудрилася взагалі жодного разу в житті не одружитися. Але говорила про де легко, без жалю. «Мені чоловік на припоні не потрібен! — якось сказала вона. — Прив’яжеш — стане, як пес! Буде гавкати й кусатися».

Читать дальше →