Щоденник Лоли

Начало книги

Ніхто й ніколи не має права читати цей щоденник, окрім мене. Якщо сталося таке прикре непорозуміння, і твої руки якогось дива тримають цей зошит, негайно поклади на місце. Зроби вигляд, що цього ніколи не було! Забудь, що ти взагалі знаєш про існування цього щоденника. Я не жартую.

Якщо цей щоденник загубився або його викрали, і тепер він у тебе, поверни його мені, будь ласка, ось номер: +38 777 000 00 00 Я передумала, напиши мені в приват, ну, ти знаєш куди.

І сподіваюся, ти не вирішиш його читати.

Бо інакше Я ТЕБЕ ЗНИЩУ!

Слово Лоли.

Привіт. Коротше, я трохи забрехалася. Це капець як легко — навішати всім про багатенького таточка. Досить бурхливої уяви та сотень люксових френдів в інстаграмі та ютубі.

Навіть Паша, здається, майже повірив. Майже. Бо він надто добре мене знає, щоб вірити в таку маячню.

Паша єдиний, хто в курсі про мої справжні «справи». Про бабусю, малих і комуналку. І про маму... Не пам'ятаю, щоб я розповідала йому про батька — може, щось таке спочатку вигадувала. Але це ж ПАША! Часом здається, начебто його очі бачать мене на три метри вглиб. Може, він має якісь надприродні здібності, але мовчить. Що ж, усі мають право на таємниці. Навіть Паша. Навіть від мене.

Читать дальше →