Полум'яний бог

Начало книги

— Нам не варто цього робити, — сказала Дадзі.

Багаття горіло неприродним пурпуровим вогнем, що іскрився й докірливо сичав, немовби відчуваючи її гризоту. Язики полум'я тяглися вгору, ніби чіпкі руки, й поступово перетворювалися на обличчя. Побачивши їх, навіть через стільки місяців Дадзі відчула, як усе нутро стиснулося від сорому. Вона відвернулася.

Однак померлі все одно стояли перед очима: широко роззявивши роти, приголомшені її зрадою. Їхнє шепотіння відлунювало їй у голові так само, як і щоночі в снах.

«Убивця, — казали вони. — Невдячна Хвойда».

Страх скував їй груди.

— Жиґа, не думаю, що...

— Запізно сумніватися, мила.

Жиґа стояв по інший бік багаття і з властивою йому грубою, беземоційною спритністю зв'язував непокірного оленя. Він завбачливо витягнув з тіл лучників-кетреїдів три зазубрені ножі і вже розклав їх навколо багаття, утворивши рівносторонній трикутник. Дадзі ще не торкалася свого клинка Надто боялася: блискучий метал здавався їй отруйним і лихим.

Читать дальше →