Зоряний лицар

Начало книги

Десь там, за гладкою поверхнею дзеркала, живуть люди-відображення. У цьому світі все примарно, немає нічого реального, крім небезпеки, що підстерігає кожного, хто ризикне переступити межу. В чотирнадцять років життя здається нескінченним,поки ти не відкрив для себе страшну істину: тріснуте, покрите пилом дзеркало у забутій комірчині —це не дрібниця для балаганних фокусів, а Дзеркало Долі, в’язень якого ніколи не повернеться…

Небо наливалося блакиттю, витісняючи палеві барви сходу. Денне світило набирало сили. Під його променями піна хмар танула й осідала, змінюючи обриси. Тільки один обрис лишався незмінним, бо то була зовсім не хмара, а гора доль за назвою Фатум. Не має вона основи, і висить вона між небом і землею. Лише зрідка, в досвітні години погожого ранку, Фатум постає перед очима людей. Коли сонце накидає на неї золоту тканину променів, на мить на її вершині можна роздивитись прекрасний білокамінний палац, прикрашений позолотою. Кажуть, щастя усміхнеться кожному, кому поталанить його побачити. Шкода, що видіння занадто скороминуще й хутко згасає. Гора витончується, стаючи прозорою, допоки зовсім не щезне з-перед очей. Але навіть залишаючись незримою, гора Фатум непорушно височіє над землею, і невпинно кипить робота в палаці, що стоїть на її верхів’ї.

Читать дальше →