Мартів хліб

Начало книги

У тебе є собака? Коли є, то все дуже просто. Тому що ти рано-раненько неодмінно ходиш із ним на прогулянку. В Оленячий парк, або Кадріорг[1], до Шнеллівського ставу чи ще кудись. Це залежить від того, де ти мешкаєш.

Якось недільного ясного-преясного ранку візьми свого улюбленого пса й ще вдосвіта поведи його на таллінську Ратушну площу. І доки він обнюхуватиме закутки і залагоджуватиме інші собачі справи, поглянь вище будівель. І на небесну баню.

Над темно-червоними черепичними покрівлями — бездонно-синє осіннє небо. Дивитись на прадавні шерехаті мури, радісно-щербаті й красиві в сяйві вранішнього сонця, — справжня насолода. Ще волога й чиста після ночі бруківка. Ще немає жодного туристського гурту, який, задерши голови, розглядає витончену ратушну вежу та її поцяцьковані дракони-ринви. Лише коли-не-коли пройде хтось. А з боку Нігулісте[2] синій жартун-вітрисько сипне пригорщу жовтого липового й червонястого кленового листя.

Читать дальше →