Літа зелені

Начало книги

Міцно тримаючись за мамину руку, я вийшов з-під темної арки вокзалу на широкий проспект незнайомого міста. Ця чужа мені жінка тільки сьогодні стала моєю другою матір’ю, і тому, незважаючи навіть на шоколадку, яку вона дістала для мене з автомата, їй поки що не вдалося завоювати моєї прихильності. Протягом всієї нудної подорожі з Уінтона вона сиділа поряд, в купе третього класу, часто поглядаючи на мене з щирим жалем. Відвертаючи до вікна бліде, змучене обличчя, вона щось шепотіла і терла собі око хусточкою, немовби їй туди влетіла муха. На ній було стареньке сіре плаття, заколоте дешевою брошкою біля шиї, яку закривала вузенька горжетка з простого хутра. На голові — чорний капелюшок з широкими крисами, що позакручувались коло вух.

Коли ми вийшли з вагона, вона трошки ожила і навіть посміхнулася, міцніше стиснувши мені руку.

—  От молодець, що більше не плачеш. Може підемо пішки? Тут недалечко.

Читать дальше →