Любов незнайомця

Начало книги

— До побачення, любий.

— До побачення, серденько.

Елікс Мартін, спершись на хвіртку, дивилась вслід своєму чоловіку, який пішов до села.

Скоро він зник за поворотом дороги, але Елікс усе ще стояла в тій самій позі, механічно поправляючи пасмо густого каштанового волосся, що впало їй на обличчя. В очах її застиг відсутній і замріяний вираз.

Елікс Мартін не була красунею, вона не була навіть, строго кажучи, гарненькою. Але її обличчя — обличчя жінки вже не першої молодості — останнім часом пом’якшало й ніби світилося зсередини, так що колишні колеги по службі навряд чи й упізнали б її. В ту пору міс Елікс Кінг була акуратна ділова молода жінка, з дещо різкими манерами, безперечно здібна і не схильна до сентиментальності.

Елікс пройшла сувору школу. П’ятнадцять років, починаючи з вісімнадцятирічного віку, вона утримувала себе (з них сім років ще й хвору матір) на зарплатню друкарки-стенографістки. Це була боротьба за виживання, тож риси її обличчя затверділи.

Читать дальше →