Один

Начало книги

Люк з іржавим скрипом вивалився назовні й двічі брязкнув по металі, все ще утримуючись у петлях. Упираючись руками в деформовані стінки, Хоут почав вилазити. На порозі нога підсковзнулася, і він випав назовні.

У першу мить світло вдарило Хоуту в обличчя, змусивши його примружитися, поки спрацювали автоматичні затемнювачі на шоломі. Під ногами був щільний пісок, який під місцевим сонцем здавався сліпуче-білим. Піднявшись з коліна, він повністю сум'ятний озирнувся навколо. Бархани й дюни тягнулися до самого горизонту, ніде не перериваючись жодною тінню, й навіть небу надаючи якогось білого відтінку. Сонце було прямо над головою.

Хоут незграбно повернувся в скафандрі. Піщинки з тихим шурхітом билися об зношений деформований метал. Рятувальна капсула була розбита вщент. До нього це дійшло одразу, й він уже заніс ногу, щоб ударити залізяку, але зупинився. Старенька загинула, рятуючи його.

Як же, рятуючи, одразу подумав Хоут, неясно усвідомлюючи, що... Страшна думка з’явилася в голові за секунду. Один. Щоб не втратити рівновагу, притримався за борт капсули. Він зовсім один, і він скоро помре.

Читать дальше →