Філософія агнозиса

Начало книги

Я бог, і боги поза мною. Людяність божественна, бо розумна. Розум божественний. Саме я є центром усього — це і є мною так званий божественний душецентризм, це загальне відчуття кожного з людей, це те, що всіх об'єднує і водночас роз'єднує. Людина наділена тільки одним своїм розумом, і іншого в неї немає, і іншого в неї ніколи не буде. Розум самотній, кожна людина відчуває самотність своєї свідомості. І так влаштована кожна людина, так у всіх людей і не бувало ніколи винятків із цієї даності буття. Тільки один розум, одна свідомість, одне бачення і одне життя у споглядача життя. Я один світ посеред світу, і навколо мене інші світи. Світ у мені, світ поза мною і світи поза мною. У кожної людини своя індивідуальна свідомість, своє індивідуальне бачення. Кожна людина особливий унікальний споглядач, якого ще не бувало до її народження, і після її смерті подібного їй уже не буде. Людина є центр, вона є бог, але божественність її тимчасова, сьогодні вона бог, а завтра її вже не існує, після смерті людини залишаються лише відгомони її божественної свідомості. Писання моє і є одне з таких відгомонів, це повчання для самого себе, творіння для самого себе, щоб через творіння усвідомити свою божественність. У свою людяність і у свою божественність не потрібно вірити, людяність і божественність існують самі по собі і віри та доказів вони не потребують. Кожна людина приречена на свою людяність і на свою божественність, вона приречена на свою унікальність і на своє кінцеве зникнення. Центризм особистості. Я думаю, що розуміння свого душоцентризму веде до прийняття самого себе у світі і веде до блага всьому живому. Душецентризм сприяє моральній досконалості.

Читать дальше →