Жуйка

Начало книги

На розі стояв скрипаль. Його музика спочивала десь у теплій кишені, вперемішку з соняшниковим насінням, шматком зім’ятої фольги від шоколаду й кількома не зовсім ще затертими в людських руках купюрами.

Всупереч усім прогнозам, люди не остаточно перейшли на електронні розрахунки, тож у старенькому футлярі, який Марц розкладав перед собою, коли грав на вулиці, час від часу дзвеніло й шурхотіло.

Можливо, що й не все було так по-справжньому, як того хотілося Марцеві. Принаймні одного йому не вистачало точно. Марц хотів потримати в руках справжню скрипку. Так, щоб дійсно мати її в руках і точно знати, що вона є.

Марц про справжні скрипки чув, здогадувався, вірив, що вони десь існують. У пам’яті. У легендах чи побрехеньках деяких знайомих ідіотів. Наприклад, Арм, флейтист із вулиці Зайвої, хвалився, що у його батька вдома є справжня скрипка, але коли Марц попросив принести її, той почав відморожуватися, мовляв, давно з батьками не спілкується й узагалі забув, де вони живуть.

Читать дальше →