Останній тамплієр

Начало книги

Святу землю втрачено назавжди!

Ця думка міцно взяла в облогу Мартіна Кармоського. Породжуване нею гірке почуття приреченості було іще жахливішим, ніж полчища нападників, які напирали через пролом у стіні.

Він усіляко намагався відігнати цю думку геть.

Ні, зараз не час ремствувати.

Він має виконувати свою роботу — людей убивати.

Високо тримаючи палаш над головою, він кинувся крізь задушливу хмару диму та пилу й вклинився в бурхливі від люті лави ворогів. Вони були всюди. Їхні криві шаблі й сокири врізалися в плоть, а їхні бойові крики заглушали всепроникаюче ритмічне биття литавр за кріпосними стінами.

З усієї сили врізав він мечем, розколовши людський череп до рівня очей, — й за мить вивільнив лезо і готовий знову завдати удару кинувся на наступного ворога. Мигцем поглянувши праворуч, він побачив, як Еймар де Війєр пронизав груди якомусь воїнові й кинувся до іншого. Сп'янілий від зболених стогонів і несамовитих криків, які чулися звідусіль, Мартін відчув, як хтось намагається вхопити його за ліву руку. Миттєвим ударом руків'я рицар відкинув ворога й завдав удару мечем зверху, відчуваючи, як лезо проникає крізь плоть і кістки. Краєм ока він забачив небезпеку з правого боку і інстинктивно рубонув мечем у цьому напрямку, розпоровши щоку і відрубавши одним ударом передпліччя і язик нападника.

Читать дальше →