Пе Коптьор

Начало книги

сяло від радости й поту, Йон віддїлив ся від купки парубків, підскочив до танцюючого кола, розір¬вав його, вхопив за руки двох дівчат... і неспо¬дівано стрів ся з очима, що зпід

тонких дівочих брів опекли його жаром молодости й півдня.

«Що за мара, — подумав Йон, перебира¬ючи ногами та скоса поглядаючи на дївчину:

—

я її перше не бачив, здаєть ся...»

Та ніколи було міркувати: музика гула, танець захоплював усю увагу.

Музики, трое чорних, засмалених циган, сиділи рядком на ослончику недалеко кола.

Скрипник - сухий миршавий парубчак в спо¬ловілих галанцях та молдуванській сорочці

на¬хилив аж до дека скрипки голову, вкриту за¬мість шапки копицею чорного волося і з

вира¬зом цїкавости та здивованя немов прислухав

ся до твх згуків, що викликав СМИЧКОМ' зі СВОГО струмевту. Його сусїд-клярнетист, шпакуватий вже циган, граючи куняв; заплющивши очи, він хитавсь взад і вперед своїм

важким, ситий толубом, одягненим у чорну ватовану піджачи¬ну. Часто, в хвилину

Читать дальше →