Книга Споминів

Начало книги

Моє дитинство і рання юність минали в атмосфері специфічній — в атмосфері літературно-меморіальних музеїв Михайла Коцюбинського, перші три роки життя — у Вінниці, далі — в Чернігові.

Коли заходжу до невеличкого подвір’я Вінницького музею — все якесь несучасне, з позаминулого століття, мовби незахищене від наступу великого міста, що кільцем оточило його (а якщо й захищене, то щитом культури і пам’яти людської), — мене завжди огортає тепла хвиля. Адже це та точка на земній кулі, яка є моєю малою вітчизною — саме тут я вперше побачила світ. Надто недовго прожила я на цьому подвір’ї, щоб пам’ятати щось чітко й свідомо. Хіба що в підсвідомості живуть якісь неокреслені розмиті образи — стара комора, лавочка під липами, груші-глеки, пісня «Ой, ти дубе, дубе», якої співала мені няня Ганя… Все тоді було велике й загадкове.

18 грудня 1931 р. я народилася тут, у цьому будиночку і навіть, як казали мені, в тій самій кімнатці, що й Коцюбинський. І назвали мене на його честь. Павло Тичина привітав моїх батьків з народженням дитини телеграмою: «Михайлина своє знає, кріпне і росте». І все своє життя я була свідома цієї чести й відповідальности і намагалася — хоч би що робила, над чим би працювала, які б непрості моральні дилеми поставали переді мною, — імені цього не зганьбити…

Читать дальше →