Люди в гніздах

Начало книги

Військо пластмасових курей чи старий годинник? Чим краще погратися?

Кришка годинника з зітханням вистрибнула — і диваном одразу розсипалося кілька детальок. Хм. Зовсім не так, як пояснювала мама.

Вона тоді була ще маленька. А дід Женя був лише її татом.

Дід Женя повертався з роботи, їв «польський суп» із залізної миски, відносив миску на кухню, дякував та сідав на диван. Він діставав химерну, ніби надуту домру, брав ноти, клав ногу на ногу й грав адаптовані твори Брамса.

Дід Женя повертався з роботи, їв «польський суп» із залізної миски, відносив миску на кухню, дякував та сідав до столу. Він діставав усілякі годинники, переважно блідого жовтого кольору, й ремонтував їх, наклавши на око чорну збільшувальну оптичну штуку, яка могла би теж нагадувати мініатюрну домру, лише без грифа. Гадаю, там, усередині оптичної домри, він водив віями по її струнах, видобуваючи з них Бог знає що.

Мама й собі потихеньку взялася розбирати годинника.

Читать дальше →