Потопельник у рожевих рукавичках

Начало книги

Великдень був весняний, соковитий. Між цвітом вишні небо визирало південно-синім, над молодою травою шастали перші метелики, і, блідо-жовтаві, набирали від сонця густішого забарвлення.

«Хай живуть елементарні радості!» — Соломія сказала це вголос і озирнулася з легенького сорому. Проте почути надмірну поетику не було кому. Сільська вулиця, що вела до пагорбів і берега Росі, у Великодній полудень дрімала пустою. Нарід, треба розуміти, також придрімав після ночі в церкві та ранкового розговіння.

Нижні Боки виблискували до Соломії свіжовимитими шкельцями вікон, де-не-де прочинених. Уперше почувши від Лесечки назву її рідного села, Соломія Лобода реготала.

— Боки, що знизу? Це, часом, не на дупцю так ввічливо кажуть?

Лесечка не образилася за вітцівщину.

— Просто у нас пагорби нижчі, ніж навпроти, де ліс. Солю-Солю, поїдемо влітку, ти мусиш усе це побачити, я не розповідатиму, не хвалитиму, поїдемо, Солю…

Читать дальше →