Зірка впаде опівночі

Начало книги

Переклад здійснено за виданням: Theodor Constantin, La miezul noptii va câdea о stea, roman, 1957. Editura Tineretului.

Машина швидко мчала по асфальту. Шофер час від часу сповільнював хід, спритно обминаючи вириті снарядами ями та видовбані гусеницями танків вибоїни.

Генерал Попинкаріу Маріус похмуро дивився на безкінечну стрічку дороги, що звивалася перед ним, гублячись десь удалині. Ще не минуло й тижня, як його дивізія вела тут важкі кровопролитні бої. Гітлерівці люто захищалися, кидаючи в бій свої останні резерви. За кожен кілометр шосе довелося платити великими жертвами. Однак ворог кінець кінцем був розбитий і почав спішно одходити. Чотири дні відступали фашисти, лише де-не-де запиняючись для короткочасного бою.

Дивлячись на цей вибоїстий шлях і покопирсане снарядами поле, генерал виразно пригадав собі той час. Якоюсь жалюгідною примарою майнуло перед ним одне-однісіньке дерево і відразу ж зникло. Колись воно було могутнім крислатим дубом. В дні наступу замість гілля на ньому стриміли самі цурупалки, схожі на пообрубувані руки. Наче довжелезні криваві солітери, звисали з них нутрощі розірваної снарядом людини. На землі, біля стовбура, генерал побачив калюжу крові. Побіч — чоловіча нога та якесь рожево-червоне лахміття, — все, що залишилося від солдата і його військової форми.

Читать дальше →