Тече собі річка

Начало книги

— Ну де той Левчук?

Питання розчинилось у повітрі, бо усі і так знали, що Левчук пішов до сусіднього села за сіллю та тютюном. Вірніше, поїхав. Як це він у сідлі тримається з своєю ногою? Ступні нема, так він на стремено мотузок накрутив, як зашморг — їздить собі.

Але щось його нема й нема, вечеряти вже треба. Добре, зайшов до жінки, давно не бачились, ну година, ну дві, ну три пройшли, але, якщо в Макогона не зламався годинник, то вже шоста година вечора, а поїхав Левчук вранці, та ще й сказав, падлюка, «Я швиденько!»

Макогон плюнув на брудну долівку, заходив по хаті. Він не палив вже третій день, а сушене на печі лопушиння — це тобі не тютюн. Навіть папірець був, дбайливо пошматована на зручні клаптики більшовицька агітація, а тютюну дзуськи!

Чуб заскочив в хату, грюкнув дверима, мокрий, відхекується.

— В селі ЧОП.

Івченко позіхнув, потягнувся, сів на лавці.

— А де Левчук?

— Фотографується.

— Сокирою зарубаю! — враз прокинувся Івченко.

Читать дальше →