Пригоди Романа та його друзів на Дріоді

Начало книги

Сергію Миколайовичу та Майї Олексіївні за чуйність і добросердечність, Ользі Іванівні за словники та терплячість, Сергію Борисовичу за консультації, племіннику Андрію за ідеї, коханій донечці Анжеліці за підтримку, дженджері Назарію за малюнки, усьому колективу Городоцької районної бібліотеки, самі знають за що, а Косіченку Сергію Леонідовичу просто за подароване мені життя

— Тасю, Ромко! Агов! Не пора ще повертатись? Ідіть-но, хоч поїжте. Я вареників з черешнями наварила, — почувся крізь густе гілля голос бабусі. — Злазьте вже. За своїми дослідами і поїсти забуваєте.

Бабуся Надія стояла під деревом та, зробивши дашком долоню, старалась роздивитись поміж смарагдовим листям дітей, які ще зранку вилізли майже на самий вершечок старезного горіха, прихопивши з собою підзорну трубу дідуся Матвія.

— Та злазьте, все ж охолоне. — І вона постукала по стовбуру.

— Зараз, бабусю. От допишу ще кілька розрахунків. Давай, Тасю, спускайся перша, — обізвався з верхівки Роман.

Читать дальше →