Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

Начало книги

A. П. Гель, кандидат юридичних наук, доцент — глави 1 (статті 1, 3—5 у співавторстві з I. С. Яковець); 4; 5 та 11 (у співавторстві з I. С. Яковець);

О. Г. Колб, кандидат юридичних наук, доцент — глави 3; 7; 18; 19 (статті 130—135); 22; 23; 26;

B. О. Корчинський, кандидат юридичних наук, доцент — глави 1 (ст. 6); 19 (стати 123, 124, 127—129);

О. В. Лисодєд, кандидат юридичних наук, доцент — глави 1 (ст. 2); 2; 13 (у спiвавторствi з I. С. Яковець); 17;

Л. П. Оніка, кандидат юридичних наук, доцент — глави 8; 9; 15 (стати 86—93); 20; 21;

А. Х. Степанюк, доктор юридичних наук, професор — загальна редакція, передмова, гла­ва 16;

І. С. Яковець, кандидат юридичних наук — глави 1 (стати 1, 3—5), 5 та 11 (у співавтор­стві з А. П. Гелем); 6; 10; 12; 13 (у співавторстві з О. В. Лисодєдом); 14; 15 (стати 94—101); 19 (стати 125, 126, 136—137); 24; 25.

Прийняття 2003 року нового Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК) стало значною віхою в процесі гуманізації кри­мінально-виконавчої політики держави. Виконання покарання, при­значеного засудженому за вироком суду, — заключний етап реалізації кримінальної вiдповiдальностi. Оскільки покарання є заходом держав­ного примусу, його виконання належить виключно до функцій держави i здійснюється спеціально уповноваженими органами й установами, які у своїй сукупності утворюють Державну кримінально-виконавчу службу України. Порядок i умови виконання покарань органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби, а також зав­дання, структура та основні напрямки дiяльностi останніх регламен­туються нормами кримінально-виконавчого законодавства.

Читать дальше →