Натурниця з Латинського кварталу

Начало книги

Андрієві Шкілю, українському досліднику Парижа.

Друзі та колеги, mes chers amis, без вас ця книга ще б довго не була написана…

Шарлот мерзла.

Не лише взимку. Вона народилася на Півдні, у невеличкому селі неподалік Оша, в самому серці Гасконі.[2] Тому паризьке літо їй теж не було комфортним навіть у самий розпал. Утім, Шарлот робила поправку на те, що гасконцям узагалі притаманно по крові конфліктувати з Парижем, навіть ставити під сумнів його статус головного міста Франції. Дівчина знала чимало південців, котрі зневажливо кривилися, коли столицю називали Містом Сонця. Мовляв, у тій-таки Тулузі сонця значно більше.

Навіть у найспекотніші для парижан місяці Шарлот Ізоля по змозі не носила суконь, котрі максимально, як того вимагала пристойність, оголювали тіло. Дівчина постійно, часом — на рівні параної — боялася протягів та намагалася не гуляти набережною вечорами, коли від води віяло рятівною для багатьох прохолодою. Останній petit ami,[3] з яким вона розсталася ще минулого листопада, на піку стосунків повіз її на кілька днів до Алжиру, де він працював в одній із тамтешніх колоніальних контор.

Читать дальше →