Псалом 44

Начало книги

Про спробу втечі до евакуації табору вони перешіптувалися вже не один день. Особливо з того часу (а це було п’ять-шість ночей тому), коли вперше зачувся далекий гуркіт гармат. Але справа трохи затихла, — принаймні їй так здавалося, — коли на колючому дроті вбили тих трьох жінок, серед яких була й Ержіка Кон з їхньої кімнати.

Тому тепер їй залишалося тільки дослухатися до гармат і чекати, чи щось станеться. Почувалася такою ж спроможною до дії (а щось-таки, мабуть, можна було зробити, якби вона лише знала що, — скажімо, як з отими лампами, що вчора вночі позбивали палкою, мов груші в їхньому садочку під альтанкою, а вчинити це вона змогла лише завдяки Жані та під її орудою, бо ж їй самій ніколи б і на гадку не спало трощити лампи, ще й вважати це чимось іншим, аніж марним ризиком і самогубством), як могла почуватися здатною на щось таке Поля, що лежить біля неї на соломі в гарячці. Вона могла тільки чекати, коли Жана скаже зараз (як досі казала «ще ні» або ж навіть просто «побачимо» чи «щось придумаємо»), і взяти на руки дитя, мов багаж з коштовностями, який потрібно непомітно винести через чорний хід під самісіньким носом в аґентів, котрим відомо, що ці викрадені коштовності виноситимуть, і найімовірніше — саме через ці двері.

Читать дальше →