Мауглі

Начало книги

У Сіонійських горах стояв спекотний вечір. Батько Вовк прокинувся після денного відпочинку, почухався, позіхнув і випростав отерплі лапи, проганяючи дрімоту. Мати Вовчиця ще дрімала, поклавши велику сіру морду на чотирьох вовчат, а ті вовтузилися й повискували, Місяць заглядав у розщелину печери, де жила вся сім'я.

— Уф! — сказав Батько Вовк.— Час уже на полювання.

Він уже збирався стрибнути вниз, аж тут приземкувата тінь із кошлатим хвостом лягла на поріг і проскиглила:

— Вдалого тобі полювання, о Глава Вовків! Міцних білих зубів твоїм благородним дітям! І нехай вони ніколи не забувають, що в світі є голодні!

Це був шакал, Лизоблюд Табакі. Вовки в Індії зневажають Табакі бо він нишпорить скрізь, сіє чвари, розносить плітки і не гидує недогризками з сільських смітників.

Проте вони бояться Табакі, бо він часто хворіє на сказ і тоді бігає хащами і кусає всіх, хто тільки втрапить йому на очі. Навіть тігр тікає од Табакі, адже нічого страшнішого за сказ немає для дикого звіра.

Читать дальше →