Діаболік

Начало книги

ВВАЖАЛОСЯ, що Діаболіки — безстрашні, проте перші роки мого життя були наповнені в’язким страхом. Ранком того дня, коли Імпірінс розглядали мене через бар’єр загону, темний, безпросвітний страх заволодів моїм єством. Говорити я не вміла, але більшу частину почутого змогла зрозуміти. У той день хазяїн загону був аж надто прискіпливим до своїх помічників, адже незабаром мали прибути сам Сенатор Імпірінс із дружиною — Імпірінс Мати-Засновниця. Наглядачі походжали вздовж вольєра, оглядаючи мене з усіх боків у пошуках якогось недоліку або вади.

Я із хвилюванням чекала на прибуття Сенатора і Матір’ю-Засновницею. Мої м’язи були готовими до бою.

А потім вони з’явилися.

Усі тренери й охоронці впали на коліна. Хазяїн загону, стоячи на колінах, благоговійно приклав руки Сенатора і його дружини собі до щік.

— Ваш візит — велика честь для нас.

Мене пройняв страх. Які створіння могли змусити невблаганного хазяїна загону впасти перед ними на коліна? Сяюче силове поле мого вольєра ніколи не здавалося таким задушливим. Я відскочила до задньої стінки загону. Сенатор Імпірінс із дружиною підійшли до вольєра і поглянули на мене, стоячи по той бік невидимого бар’єра.

Читать дальше →