Кинь палити!

Начало книги

Поки той, кого Моррісон мав зустріти у міжнародному аеропорту імені Кеннеді, був ще у повітрі, чекаючи дозволу на посадку, він заглянув до бару й побачив біля прилавка знайоме обличчя.

— Джіммі? Джіммі Маккенн?

Це був він. Трохи поповнів відтоді, як торік вони бачилися на виставці в Атланті, але мав на диво бадьорий вигляд. У коледжі Джіммі був щуплим, блідим, носив великі окуляри в роговій оправі й безперестанно палив. Зараз він, мабуть, перейшов на контактні лінзи.

— Дік Моррісон?

— Так. Чудово виглядаєш, Джіммі.

Вони потиснули один одному руки.

— Ти теж, — сказав Маккенн, але Моррісон знав, що це неправда. Він надто багато працював, надто багато їв і дуже багато палив. — Що ти вип’єш?

— Бурбон з тоніком, — сказав Моррісон. Він охопив ногами високий стілець і запалив сигарету. — Когось зустрічаєш, Джіммі?

— Ні, лечу до Майямі на нараду. Серйозний клієнт. Рахунки — шість мільйонів. Моє завдання — утримати його, бо ми мали великі витрати на підготовку до наступної весни.

Читать дальше →