Полювання на Снарка

Начало книги

А от справжня біда, уявіть-но собі:

Він забув, як його, в дідька, звати.

Відкликався на «Дик!» чи на будь-який крик,

На «Гори воно все!», «Рви перуку!»,

Або «Я тобі дам!», а чи «Як тебе там?»,

«Пропоную вам серце і руку!»

Спеціально для тих, хто вжива слів крутих,

Мав інакші він прізвиська й клички,

Ворогам вперекір звався «Плавлений сир»,

А для друзів – «Недогарок свічки».

«Він фізичний хиляк, з інтелектом – ніяк

(Це така Будодзвона ремарка),

Та хоробрий без меж, а хоробрість це все ж

Перша річ, як полюєш на Снарка!»

Серед зграї гієн він міг пить лимонад

(Хижі погляди – це ж так банально!)

Й лапа в ногу з ведмедем гуляв променад –

«Щоб підтримать тварюку морально!»

Він найнявся як Булочник булки пекти,

Та признавсь у відкритому морі,

Що спроможний пекти лиш весільні торти –

Всі були у невтішному горі.

Ну, й останній із них мав худий, довгий карк

І типове лице ідіота,

Й думку мав лиш одну, але думка ця – «Снарк»,

Читать дальше →