Зона досяжності

Начало книги

Дисплей мобілки, що лежала на підвіконні, раптом спалахнув потойбічною синяво-кутастою квіткою, намагаючись розмалювати стеблами тіней стіни кухні. «Все не так! Енергії знак…» — розпочала було сперечатися дика Руслана, але Лариса швиденько поставила крапку в дискусії, натиснувши кнопку прийому. Руслана замовкла. В мобільнику теж мовчали.

— Алло… — хрипко видихнула Лариса. — Алло?..

Жодного звуку. Номер не визначався. Не дивлячись навіть на хитромудру піратську програму, поставлену на телефон Васьком Грєбньовим.

Жінка роздратовано кинула вимкнену трубку на стіл. Знову… Дістало вже!.. Тут он на роботі заморочки, Роман в процесі жорсткого очікування, так ще й дзвінки ці незрозумілі. Треба буде розібратися. Опісля того, як Романові все розповість. От просто зараз!

Але замість того, щоб попростувати до спальні, Лариса знову підійшла до вікна. За невидимим склом промениста низка ліхтарів Грюківського мосту, витончуючись, пунктирною дугою перетинала агатову гладінь Дніпра й зникала в нічній темряві. Начебто на безгучному віражі зіштовхувалася з нею, аби розсипатися по той бік небес іскристим безладдям сузір’їв. Ліворуч від дуги простір ледь туманився попелястим кольором і зірки з того боку блякли, наче потопали в ньому: звідти димився світанок.

Читать дальше →