Моя мурашина правда

Начало книги

Чому так небагато на Вкраїні жінок, які пишуть прозу? Я певен, що їх набагато більше, аніж ми знаємо. Тому що жінці набагато важче оприлюднювати свою душу, вона не така завгрубшки, як у нас, чоловіків. Яким у наш надто складний час оприлюднитися теж практично неможливо.

Зрозуміло, чому майстриня прози Світлана Касьянова жодного разу не робила спроби надрукувати оповідання бодай в газеті. Бо перспектива навіть такого, наймізернішого, фіаско змушувала до резиґнації. І вона зробила вчинок, найменш травматичний у перспективі — надіслала свою прозу до США своєму колезі-довженкознавцю.

Отак Америка дивним робом вже впливає на наші творчі долі — рукопис там потрапив до літературознавця Майкла Найдана, а звідтіля сюди, до американського-таки видавництва «Смолоскип». Яке подарувало жінці велике щастя — дебютувати в літературі одразу книжкою, оминаючи довжелезний шлях дрібних поневірянь. Кожен письменник, народжуючись на світ, щиро вірить, що до його колиски прийдуть і схиляться волхви, аби оповістити про таку подію мирян. Але вже за Шевченка таких волхвів «лишилося трохи», то що вже казати про нашу добу? Тим-то по Україні нидіють багато вразливих початківців, не знаючи, до якого найхимернішого першого кроку удатися.

Читать дальше →