Манекен

Начало книги

Каша була глевкою. Мартуся сиділа на табуреті біля столу, затисши у напівсонній долоньці м'якого, рожевого бегемотика. Як тільки на кухню вкочувався рух, хапала ложку, запихала до рота, а там уже нікуди і ковтнути не моглося.

— Їж, їж, — мати кидала механічно, зазирала в чайник, брязкала чимось, мабуть, чашками, ложками — все воно здзвякувало неохоче, сонно.

А вікно за напівпрозорою фіранкою було чорно-сизе.

— Ма, фкіки часов? — Каша заважає вимовити, але бегемотик гріє долоньку.

— Сім, сім, — кинула мати.

«Вчора було сім і сьогодні сім, — проплямкала подумки дівчинка».

— Ти вже казала сім, а зара фкіки?

— Сім, сім — Кивнула мати більше заклопотана складанням баночок, згортків до трьох торбин — собі, дочці та Васьці на цілий день.

Навіть лампа, чиє око можна було б побачити, піднявши голову, лила повільно застигаюче світло, ледь чутно бриніла, ніби говорила — зараз зроблю чіткі та звивисті лінії аж тобі не захочеться їх порушити, хіба ти зробиш гарніші?

Читать дальше →