Кременецький звір

Начало книги

Віз котився лісовою перехнябленою дорогою, підскакуючи на ямах. Колеса з гучним плюскотом падали в баюри, розбризкуючи густу грязюку вусебіч. Чоловік, що правив парою гнідих, щоразу, як це ставалося, злякано смикався й озирався. Проводив виряченими очима по кущах ліщини, що нависали над шляхом, а тоді, судомно стискаючи в руках батога, люто хлистав коней.

Торговець Мільчек тікав із самої ночі й до смерті хотів спати. Що мав сил тер посоловілі очі кулаками, однак дарма — піднімати повіки ставало все важче. Очуняти не допомагав навіть страх, від якого торговець мало не втрачав свідомість. Чим далі Мільчек від’їжджав від Кременця, тим сильніше відчував тривогу. З кожним поворотом шляху вона лише зростала. Мільчек раз у раз шепотів молитву, сорочка прилипла до спини, на губи, що беззвучно совалися, падали краплі солоного поту. Він укотре втер лице рукавом і несподівано відчув, що віз легко хитнувся. Ціпеніючи, візник повільно повернувся. Промінь вранішнього сонця засліпив йому очі, Мільчек замружився й тут же задихнувся від болю й жаху, що одночасно випалили йому нутрощі. Та вже за мить його відчайдушний нелюдський крик зірвав з гілок буків вороння, що стривожено шугонуло в небо…

Читать дальше →