Собор

Начало книги

Мій друг з роботи, Бад, якось запросив нас із Френ на вечерю. Я не був знайомий з його дружиною, він не знав Френ. Усе по-чесному. Але ми з Бадом приятелювали. Я знав, що у Бада вдома була мала дитина. Коли він запросив нас на вечерю, дитині було місяців вісім.

Як ті вісім місяців пролетіли? Чорт забирай, як узагалі відтоді час минув? Пам’ятаю день, коли Бад прийшов на роботу з коробкою сигар. Роздавав їх у їдальні. Звичайні магазинні сигари. «Датч Мастерс». Але на кожній була червона наклейка й обгортка з написом: «У нас хлопчик!». Сигари я не курив, але все одно взяв.

— Бери дві, — сказав Бад і потрусив коробкою. — Я теж не люблю сигари. Це вона придумала.

Він мав на увазі дружину. Оллу.

Я ніколи не бачився з дружиною Бада, але одного разу чув її по телефону. Була субота, нічого не хотілося робити. Я зателефонував Бадові запитати, може, в нього є якісь ідеї. Слухавку взяла жінка, каже:

— Алло.

Читать дальше →