88-99 Кіллмайстер збірка детективів про Ніка Картера

Начало книги

Був пізній вечір, і я чекав, щоб знайти номер Максима Жукова. Жінка, яка чекала на мене, була Дафна. Годинник на тумбочці показував чверть десятої. Я знав, що він залишав свою кімнату на віллі Фаворита щоночі близько 9:30, так що настав час готуватися. Я підвівся з великого мідного ліжечка, на якому Дафна лежала чудово оголена, її довге темне волосся майоріло по подушці, її великі очі і широкий рот усміхалися від великого і недавнього задоволення. Витягнувши тіло на білому простирадлі, вона виглядала як жива лялька.

Я одягся зручніше. Коли я застібав наплечну кобуру для свого 9-мм пістолета «Люгер», якого я ніжно називаю Вільгельміною, Дафна дивилася на мене своїми зеленими очима. "Чому ти одягаєшся, любий?" — спитала вона. 'Все ще рано.'

«Хіба я не казав тобі про це? В мене пізня ділова зустріч.

"Жахливо зупинятися так рано", - надула вона.

"Скромність - це добре для людини", - сказав я. Але коли Дафна дозволила своїм довгим чуттєвим стегнам ковзати по простирадлі, мені було начхати на скромність. До біса Жукова! Я витяг «люгер» із кобури та перевірив патрони. І поки Дафна зачаровано спостерігала, я висунув затвор і перевірив магазин. З такою людиною, як Жуков, не можна бути надто обережним. Він був агентом Мокрих Справ, відділу «Важких справ» КДБ. Як і я, він був уповноважений своїм урядом діяти так, як він вважав за потрібне; тобто вбивати за потреби.

Читать дальше →