Грішниці. Сфінкс

Начало книги

Одного дощового жовтневого вечора 19.. року кілька пасажирів, що зійшли останніми з поїзда на станції Гавана, зупинилися на пероні, замилувавшись вродливою жінкою, яка стояла в тамбурі спального вагона, неначе боялася вийти під дощ.

Була вона висока на зріст, білолиця, з чорними очима й волоссям. У руках тримала невеличку валізу і саквояж. Легенький сірий плащ гарно окреслював струнку постать. Та не лише вродою привернула вона увагу пасажирів на пероні. Всю дорогу до Гавани двері купе, з якого вона щойно вийшла, були щільно зачинені й прочинялися тільки тоді, коли негр в уніформі з галунами послужливо заносив до купе тацю з наїдками та питвом. Знуджені пасажири спального вагона робили з цього приводу безліч пікантних припущень і сподівалися після прибуття поїзда побачити пару закоханих, які не знатимуть, де подіти очі від сорому. Але натомість уздріли цю вродливу жінку з гордовитою поставою, вдягнену просто, ба навіть біднувато, що їхала сама-одна. Незнайомка, здавалося, не помічала тих звернених на неї нескромних поглядів і трималась природно й невимушено.

Читать дальше →