50 хвилин трави

Начало книги

– Мені так страшно… - Євка нервово потяглася за цигаркою. Та миттю впала їй з рук. Коханий байдуже дивився в інший бік.

– От ти знаєш, що вони з нас зроблять? - провадила вона далі. - Е ні, ти не знаєш, ти просто не хочеш знати… Бо тобі страшно, так?! - Євка рвучко обернулась до коханого. - Ти боїшся так, як не боявся ніхто з нас. Ти ВМІЄШ боятися, правда, Даню?

Він, здавалось, з неприємністю помітив її присутність, але заговорити не спробував.

– Та ти хоч бачиш, де ми?! - не вгавала дівчина. - Ти хоч мене бачиш?!

Він, швидше, чув її надривний голос і відчував гарячковий запах знервованого тіла. Як все обридло…

Коли помре твоя краса-а…- озвалося в смердючих стінах. Ця клята пісенька переслідувала з усіх радіоефірів і поволі починала доводити до сказу. Принаймні, Євку з Даньою, котрі от вже три місяці поспіль шукали порятунку. Притулку. Бодай чогось схожого.

Євка мала 19 років, руде фарбоване волосся і повну зневіру в себе.

Читать дальше →