Гра Ендера

Начало книги

— Я дивився його очима, слухав його вухами, тож будьте певні: нам потрібен саме він. Майже ідеально підходить.

— Про його брата ви казали так само.

— Його брат не пройшов випробування з інших причин, він обдарований, безперечно.

— Не забувайте про сестру. Він і сам викликає сумніви: піддається впливу, надто покірливий.

— У випадку, якщо ті, хто впливають, — не вороги.

— І що накажете робити, постійно оточувати його ворогами?

— Чом би й ні?

— А хто там казав, що цей хлопчик йому до вподоби?

— Я просто добрий дядечко порівняно з жучарами, а якщо вони його захоплять…

— Гаразд, адже нам належить урятувати світ, не більше й не менше. Забирай його — він твій.

Жінка-спостерігач привітно всміхнулася хлопчикові та погладила його по голові.

— Ендрю, тобі вже, напевно, страшенно набрид цей монітор. Але є приємна новина — сьогодні ти його позбавишся. Ми просто знімемо цю штуку — раз-два, і зовсім не боляче.

Ендер кивнув. Брешуть, звісно, що буде «зовсім не боляче», адже дорослі так казали завжди, коли завдавали йому болю. Брехня часто більш промовиста за правду, тому Ендер чітко уявляв, що його очікує.

Читать дальше →