Київ-86

Начало книги

Джунглі Хрещатика цьогоріч знано розбуялися. Ми топаємо вервечкою, але тримаємо дистанцію, аби чоловий, ламаючи перед собою хащаки, не стьобав гілками по обличчю задніх. Наокі про це регулярно забуває, а Ікумі — страшенно матюкається японською щораз, коли гілка гасить її по щоках. Кажуть, людина ходить зі швидкістю п’ять кілометрів на годину, та у хрещатих хащах ми тоді повзли заледве півтора — аж так все заросло.

Зрештою, я забиваю на ризик і тягну їх на карколомні зламності височіней: вперед і вгору — пожежною драбиною. Плювати, що на даху можуть помітити, зате без клятих чагарів. Ну, майже: там все давно поросло густими мохами і молодими берізками, а у калюжах — рясно плодиться комашня. Наш дах з’єднується з Головпоштамтом, а звідти — зручно втичити на площу Жовтневої Революції.

Ми ночуємо у шикарному номері кинутого готелю „Дніпро“. Я завжди там ночую: готель стоїть на пагорбі і з горішніх поверхів відкривається чудова панорама Міста і широких Дніпрових плес. У номері цілі шибки і здоровенне ліжко, на якому вільно лягають троє.

Читать дальше →