В декабре и после/ У грудні і після

Начало книги

Книжечка, яку ти тримаєш у руках, — звичайна і незвичайна водночас. Звичайна — бо твори, вміщені в ній, — не про дивовижний світ Африки чи Південної Америки, не про гостини у білих ведмедів на Північному полюсі. Ця книга — про маму, тата, про нашу сьогоденність.

Та й авторка нічим особливим не вирізняється: дев'ятирічна дівчинка, струнка, русявенька, невеличка, — такі є в кожному гурті дітлахів. Зросла Віка в Києві, у звичайній квартирі, де щоранку складала підручники в портфель і поспішала до школи. А що там роблять — ні для кого не таємниця.

І водночас ця збірочка — незвичайна. Погодьтеся, що це — рідкісний випадок, коли ми можемо вітати маленьку школярочку з випуском її поетичної книжки. Принаймні, у «Веселці», це — перший такий дебют.

А втім, принагідно згадаємо, що ще у сиву давнину на Україні в духовних семінаріях, а пізніше — й у світських школах вправи з віршування були обов'язковими, як і будь-які інші — з мови, арифметики тощо.

Читать дальше →