Третій фронт

Начало книги

— А що це у тебе за прізвище, Бар-Кончалаба? Га?

Військком, огрядний дядько з великою сивою головою і червоним обличчям, подивився на мене з-за своїх окулярів.

— У мене мама з міста Бар на Вінниччині, там у половини такі прізвища, а тато зі старовинного козацького роду. Ось і вийшло Бар-Кончалаба, — збрехав я, бо не хотів розповідати про історію свого прізвища.

— А я подумав, чи єврей, чи татарин, — кивнув військком.

— А що, євреїв чи татар не беруть до армії?

— Та чого ж не беруть? Беруть, усіх беремо. Чужопланетника — і того візьмемо. — Військком зареготав.

Він роздивлявся мою особову справу. Я вже пройшов медкомісію, яка визнала мене цілком придатним до військової служби, попри численні травми, переломи й рани. Та навіть якби я прискочив на милицях, із рукою в гіпсі й діркою в черепі, вони б усе одно назвали мене придатним. Бо Журбівська область пасла задніх у виконанні плану призову, з Адміністрації Президента пообіцяли почати звільняти керівників районів, погрожували губернаторові, і тепер військкомати гребли до лав армії і мертвих, і живих, і ненароджених, аби тільки виконати план.

Читать дальше →