Одіссея найкращого сищика республіки

Начало книги

У попередній частині Іван Карпович Підіпригора через інтриги ворогів потрапив до Петропавлівської фортеці. Звідти його звільнили лише завдяки Лютневій революції 1917 року, під час якої імператор Ніколай II зрікся престолу, а владу отримав Тимчасовий уряд. Івана Карповича відпустили, взявши обіцянку, що він залишить Петроград і не братиме участі в революційній боротьбі. Підіпригора погодився і одразу поїхав додому, на хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії.

отяг прибув до Ромен уночі, візників було кілька, їх швиденько розібрали, та я за ними не ганявся, бо не хотів, щоб про мою появу одразу стало відомо. Пішов собі пішки. Темряви, калюж і брудного снігу не боявся. Щойно вийшов за місто, мусив пригальмувати, бо відчув утому. Останні пригоди, особливо ув’язнення, забрали в мене забагато сил, я заслаб і вже не мав колишньої витривалості, яка дозволяла пробігти за ніч півсотні верст. На дорозі були калюжі, я зайшов до невеличкого гайка неподалік, сів на повалене дерево і з подивом відчув, що геть заморився. Не тільки тілом, але й духом. Піднесення від виходу на волю вивітрилося ще в потязі. Виснаженість нагромадилися. Пригоди вичавили з мене всі сили, хотілося спокою й тиші. Залізти на піч, закутатися в кожух і ні про що не думати. Уявляти було так солодко, що я задрімав, розслабився й гепнувся зі стовбура просто в талий сніг. Підхопився, закрутив головою — рано мріяти почав! — і пішов далі.

Читать дальше →